На краю лісу росли горіх і каштан. Одного ранку проснувся горіх, дивиться - каштан увесь білий.
- Звідки в тебе така гарна одіж? - радіючи за нього, запитав горіх.
- Це цвіт, - гордо відповів каштан. – В тебе такого не буде.
Горіх зітхнув.
- О-о! Який чудовий в каштана цвіт!
То діти завітали до лісу і милувались каштаном. На горіха ніхто й не глянув.
Як каштан відцвів, горіх зацвів. Його цвіт був дуже скромний. Каштан глянув і відвернувся: «Аж соромно рости поряд. Що подумають, коли дізнаються про те, що він мій друг?»
Пройшов час... На обох деревах з’явились зелені плоди. Згодом на горіх почали сідати птахи і клювати їх. Ті зривались з гілок, падали на землю. Каштан сміявся:
- Дивись! Моїх не чіпають. Бояться.
Подивився горіх, а вони обсипані зеленими колючками. Дійсно страшно. Глянув на свої, а ті гладесенькі, беззахисні. Зітхнув бідолаха та мовчки порадів за друга.
Наступила осінь. Почали плоди обпадати. Зелена шкурка на них лопалась. Нападало їх так багато, що землю вкрили. Глянув каштан вниз, і каже з погордою:
- Ось ці гарні - мої, а ті всі решту - твої.
Горіх і собі глянув… А там серед гладеньких рудих каштанів валялись зморщені горіхи.
Зітхнув горіх і промовчав.
- Ой! Які гарні каштанчики! – раптом почули.
Це знову були діти. Вони похапцем збирали каштани.
- Ох, ці діти! – промовив хтось поряд. - Збирайте горіхи, в них такі смачні зернятка.
Глянули друзі, а ж то дорослі надійшли.
- Ой! Правда! Я так люблю горішки! - вигукнув хтось з дітей.
- І я! І я! – загукала малеча.
Вони висипали каштани і почали набивати кишені горіхами. Через хвилю на землі валялись лиш нікому не потрібні каштани.
- Тату! А що ж буде з ними? - запитав хтось.
- Та, напевне, дикі свині з’їдять.
Жаль стало горіху каштана. Хотів підбадьорити його, та той знову відвернувся. Тепер від сорому…
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 49600 раз. Голосов 23. Средняя оценка: 4,65
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
чудово Моя донечка Ганнуся зразу ж після прочитання Зірочки розказала як ведуть себе учні Завтра я прочитаю Горіх і каштан Дай Боже Вам надтхнення Комментарий автора: Дякую!
Радий що сподобалось.Благословінь Вам Божих! Ганнусі привіт!
Чудо-ёлка - Николай Погребняк Тридцать первого декабря, вспомнив строчки из сказки: "А у наших у ворот Чудо-дерево растёт" — Анютка с огорчением сказала: "А у наших у ворот простая берёза растёт. "Давайте, мы сами сделаем такое чудо-дерево для ребятишек и для лесных зверей, ведь Новый год приближается — праздник, когда должны совершаться всякие чудеса" — предложил деда Юра...
Поэзия : Мы Зажигаем Сердцами – Звёзды - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) Человеческое Сердце, Живет Вечно, вне зависимости от Времени, от Окружающей Реальности и Быстротечности Мироздания, ибо оно Сотворено не из физической, а из Духовной Небесной Материи, не подверженной Ни Тлену, Ни Разложению… и является Во Истину - Даром Создателя своим, пусть еще не разумным, но уже стремящимся познать Любовь и Истину Творения, Детям… тем Бесценным Даром, кое ни Купить, Восхитить, ни Возжелать иному…, лишь Благодарно Приняв однажды, Дарить Достойным Во Все Века…
