\"Вся жизнь - игра, а люди в ней актёры\"- сказал В. Шекспир
-------------------------------------------------------------
\"Жизнь—обман,с чарующей тоскою\"....— сказал С.Есенин
----------------------------------------------------------
Жизнь—не игра с обманом и тоскою.
Жизнь—это путь от ада до небес!
Нельзя кощунственно нам называть игрою
То,что в наш дух вложил Святой Отец.
В игре все роли розданы заране,
В игре — удача правил: чёт-нечёт,
А в жизни с Богом строим Веры здание,
Которое нас к Небу вознесёт!
В игре всё можно сто раз переделать,
Переиграть и выкупить залог,
А в жизни личной,если сделал дело,
Оно уже в твою судьбу войдёт,
И может так её перековеркать,
Так изменить,что нелегко потом
Найти такую будет правды мерку,
Чтоб оправдаться праведным судом...
Игра — обман! В ней нет приличий честных,
В ней каждый притворяется другим,
А в жизни видно из какого теста
Ты вылеплен и кем сейчас любим:
Толь Божьим,то ли дьявольским сословьем,—
Тебе не утаить привычных черт...
Жизнь— \"не обман с чарующей тоскою\"...
Жизнь— это личный твой на всё ответ:
С кем ты намерен в Вечность отправляться,
Каких друзей согласен ты искать,
Кому и КАК ты хочешь поклоняться,
И ЧТО другим намерен ты сказать...
Обманет жизнь тебя иль не обманет,
Зависит от того, что ты несёшь
В своём уме, в души своей кармане,
Что людям говоришь, о чём поёшь....
Те,кто хотят от жизни брать услады
И тешить плоть с восхода до зари,
Те приближаются душой своею к аду,
Они — в обмане дьявольской игры.
Но те,кто знают,что идут по жизни,
Чтобы колодцев отыскать ключи,
Тех на пороге Солнечной Отчизны
В награду ждут Небесные венцы!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
